Анорексія (грец. ανορεξία — немає апетиту → an — негативний префікс, orexis — апетит) — захворювання, що характеризується порушенням роботи харчового центру головного мозку і проявляється відсутністю апетиту, відмовою від їжі. Висока небезпека анорексії полягає у специфічних особливостях захворювання.
Анорексія — захворювання з високою смертністю, яка становить до 20% загальної кількості хворих. Причому, більше ніж половина летальних випадків є наслідком самогубства, причиною ж природної смерті анорексиків в основному стає серцева недостатність унаслідок загального виснаження організму. Практично 15% жінок, які захопилися дієтами і схудненням, доводять себе до розвитку нав’язливого стану та анорексії, більшість анорексиків — підлітки і молоді дівчата. Анорексія і булімія — лихо професійних моделей, на це захворювання страждають 72% дівчат, які працюють на подіумі. Анорексія може стати наслідком вживання певних ЛП (див. Анорексигенні препарати), особливо в надмірних дозах. Подібно до алкоголіків і наркоманів хворі на анорексію не визнають наявності у себе будь-яких порушень та не вважають серйозним своє захворювання.
Анорексію класифікується за механізмом виникнення:
- Анорексія невротична (негативні емоції стимулюють перезбудження кори головного мозку);
- Анорексія нейродинамічна (сильні подразники, напр., больові, пригнічують нервовий центр у корі мозку, що відповідає за апетит);
- Анорексія нервово-психічна чи нервова кахексія (відмова від їжі зумовлена психічним розладом — депресія, шизофренія, синдром нав’язливих станів, найцінніша ідея схуднення).
Також Анорексія може стати наслідком недостатньої функції гіпоталамусу у дітей та синдрому Каннера.
Розвитку анорексії можуть сприяти різні хронічні захворювання органів і систем:
- ендокринні розлади (гіпофізарна і гіпоталамічна недостатність, гіпотиреоз тощо);
- захворювання травної системи (гастрит, панкреатит, гепатит і цироз печінки, апендицит);
- хронічна ниркова недостатність;
- злоякісні новоутворення;
- хронічний біль будь-якої етіології;
- тривала гіпертермія (внаслідок хронічних інфекцій або обмінних розладів);
- стоматологічні захворювання.
Ятрогенна анорексія може виникнути внаслідок вживання ЛП, що діють на ЦНС, антидепресантів або транквілізаторів, при зловживанні наркотичними і седативними засобами, амфетамінами і кофеїном. У маленьких дітей анорексія може бути викликана порушенням режиму та правил годування, наполегливим перегодовуванням.
Найбільш поширена серед жінок (у переважній більшості — молодих дівчат) — нервова Анорексія. Сукупний вплив страху перед зайвою вагою й помітно зниженою самооцінкою сприяє розвитку психологічного неприйняття їжі, наполегливої відмови від її вживання. Підсвідомо анорексія стає найочевиднішим способом позбавлення від страхів перед надмірною масою тіла і втратою привабливості. Підліткова психіка, яка надто схильна до нестабільності, фіксує ідею схуднення як надцінну, і дівчина втрачає відчуття реальності, нездатна критично сприймати себе і стан свого здоров’я. Дівчата-анорексики можуть і при очевидній недостачі маси тіла аж до повного виснаження вважати себе товстими і продовжувати відмовлятися від необхідних для молодого організму поживних речовин. Іноді хворі усвідомлюють своє виснаження, але, відчуваючи підсвідомий страх перед прийомом їжі, не можуть його подолати. При анорексії виникає хибне коло — відсутність поживних речовин пригнічує центри мозку, відповідальні за регуляцію апетиту, і організм припиняє вимагати необхідні йому речовини. Харчові розлади, до яких належить А., — серед найпоширеніших психосоціальних захворювань, оскільки дуже багато людей використовують задоволення інстинкту насичення як сублімації недостатніх позитивних емоцій. Їжа стає єдиним засобом отримання психологічних вигод, а саме її й звинувачують у психологічних невдачах, впадаючи до іншої крайності — відмови від їжі.
Филатова Е.Г., Вейн А.М. Мотивационные и эндокринные расстройства при депрессии // Психиатрия и психофармакология. — 2000. — № 1; American Psychiatric Association. Diagnostic and Statistical Manual / 3-rd ed. Washington, 1987; Comerci G.D. Medical complications of anorexia nervosa and bulimia nervosa // Med. Clin. North Am. — 1990. — № 74; Halmi K. Anorexia nervosa: Comprehensive Text book of Psychiatry. — Baltimore, 1985.